d6a18163-a83e-4eb3-a055-62a0842d0b19
«Здоров'я – це коштовність, і до того ж єдина, заради якої дійсно варто не тільки не шкодувати часу, сил, праці й всяких благ, але й жертвувати заради нього часткою самого життя, оскільки життя без нього стає нестерпним і принизливим. Без здоров'я меркнуть
і гинуть радість, мудрість, знання та чесноти»
Мішель де Монтень
Що таке здоров'я
Сучасні підходи до поняття «здоров’я» базуються на основоположних теоретичних уявленнях про єдність організму з довкіллям. Здоров’я – це цілісний багатовимірний динамічний стан, що дозволяє людині продуктивно здійснювати її біологічні та соціальні функції.
Згідно з формулюванням ВООЗ «здоров’я» – це стан психічного, фізичного та соціального добробуту, а не лише відсутність хвороб. Із визначення випливає, що основним поняттям у визначенні здоров’я є «добробут». При незадовільному стані здоров’я неможливо досягти добробуту в будь-якій сфері життєдіяльності, і навпаки.
Головними критеріями добробуту особистості виступають об’єктивна успішність (психічне, фізичне, соціальне здоров’я) і суб’єктивне переживання добробуту, що виявляється у відчутті щастя та задоволеності життям загалом. М. Аргайл розглядає щастя як «усвідомлення своєї задоволеності життям або як частоту та інтенсивність позитивних емоцій, і ще одна складова – відсутність депресії, тривоги та інших негативних емоцій». Отже, здоров’я – це неодмінна умова щастя людини. Німецький філософ Артур Шопенгауер сказав про здоров’я: «Взагалі 9/10 нашого щастя заснована на здоров'ї. При ньому все стає джерелом насолоди, тоді як без нього зовсім ніяке зовнішнє благо не може принести задоволення; навіть суб'єктивні блага ‒ якості розуму, душі, темпераменту – при хворобливому стані слабшають і завмирають. Не має сумніву, що ми, перш за все, питаємо один одного про здоров’я та бажаємо його один одному – це справді головна умова людського щастя». Саме в цьому напрямі вже 30 років працює Державний заклад «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр МОЗ України», стоячи на сторожі здоров’я та приносячи людям щастя.
Із чого все починалося
А починалося все з вибору, який постає перед кожною людиною – вибору самореалізації. Як реалізувати себе в житті, як максимально виявити свої знання, уміння, здібності, принести користь людям? Британський письменник Джеймс Аллен, автор книги «Людина мисляча», сказав: «Мрійники – рятівники світу. Той, хто плекає в собі чудове бачення майбутнього та піднесені ідеали у своєму серці, одного разу перетворить їх на реальність. Плекай своє бачення і свої ідеали, музику, яку вони виконують у твоєму серці, красу їхніх форм у твоєму мозку, чарівність, що огортає твої найчистіші помисли, тому що з них виростуть усі ті незвичайні речі та умови життя, про які ти мрієш. Із них, якщо ти залишишся їм вірний, побудується твій прекрасний світ...». А лауреат Нобелівської премії з фізики 1903 року П'єр Кюрі казав: «Потрібно з життя створювати мрію, а з мрії – реальність.»
Олег Панченко створив собі мрію. Він відчув, що зможе реалізуватися в медицині, присвятити себе людям, збереженню та примноженню здоров’я, повертаючи людині радість до життя. Ця мрія викристалізувалася після зустрічі з відомим ученим-психіатром Александровським Юрієм Анатолійовичем. Молодий лікар побачив силу впливу слова на людину. Він був натхненний і вражений роботою професора. Захоплюючі лекції з проблем особистості, психології та клінічні розбори змусили задуматися про шляхи вирішення проблем хворого та формування організаційної структури, яка б надавала допомогу пацієнтам з граничними психічними розладами. Можливо, саме на той момент і зародилася його любов до психотерапії. Тоді ж у Олега Панченка виникає ідея створення психотерапевтичного кабінету в місті Костянтинівка. Саме в той час був виданий відомий Наказ Мінздрава СРСР від 31.05.85 № 750 «О дальнейшем совершенствовании психотерапевтической помощи населению», який послужив юридичною основою для створення такої структури.
8 січня 1988 року за адресою Бульвар Космонавтів,10 відкривається кабінет психотерапії
та нейрофізіології при міській психіатричній лікарні, у якому працюють 4 особи: лікар- психотерапевт Панченко Олег Анатолійович, медсестри Ігонькіна Наталія Миколаївна, Шляхтець Ірина Миколаївна та молодша медсестра Кравченко Олена Михайлівна. Співробітниками кабінету ведеться робота з подолання хвороб нервово-психічної сфери. Зусиллями Олега Анатолійовича на базі кабінету в 1989 році була створена психотерапевтична служба для надання допомоги пацієнтам із неврозами, посттравматичними стресовими розладами. Проводилося лікування тютюнової, алкогольної залежності, ожиріння, енурезу. На цьому етапі велику методичну допомогу в починаннях надав д.м.н. Табачніков Станіслав Ісаакович, на той час завідувач кафедри психіатрії, психотерапії, медпсихології та наркології з курсом сексології ФПО ДонДМІ. Він підтримав думки Олега Анатолійовича про необхідність розширення нейрофізіологічних досліджень при діагностиці судомних станів, епілепсії, пухлинних захворювань. Застосовуючи новаторські підходи, Олег Анатолійович замислюється над дослідженням щодо психічних залежностей: наркоманія, токсикоманія, тютюнопаління. У Всесоюзному науково-досліднному інституті загальної та судової психіатрії імені професора В.П. Сербського (м. Москва) було виконано кандидатську дисертацію з дослідження психічних залежностей, яку 29 квітня 1991 року О.А. Панченко
успішно захистив за темою «Комплексна психотерапія тютюнової залежності».
Для втілення новаторських ідей Олег Анатолійович запрошує молодих спеціалістів. У процесі роботи він робить висновок, що неможливо вилікувати людину, не пізнавши її душу, і що психіатрія дуже тісно пов’язана з психологією. На цьому етапі помічником та однодумцем у втіленні нових проектів виступили лікарі-психологи Глущенко Леонід Олександрович і Панченко Людмила Валентинівна. Почали використовуватися новітні на той час методики: нейролінгвістичне програмування, метод кристалізації проблем, методика голотропного дихання та інші.
Перебудова в тодішньому ще СРСР вплинула на погляди та мислення людей. Упала завіса, яка приховувала багато проблем у міжособистісних, інтимних відносинах. Стало очевидно, що в основі багатьох психологічних розладів лежать внутрішньоособистісні й міжособистісні проблеми людей. Тоді й починає зростати інтерес до психології статі – області наукового знання, яка об’єднує дослідження, присвячені вивченню проблем статі та міжстатевих відносин. У складі служби був створений сексологічний кабінет, який очолив Носов Ігор Васильович. Його помічником стає фельдшер-лаборант Мірошниченко Тетяна Федорівна. Штат служби розширюється. На роботу були прийняті: лікар-невропатолог Носова Маргарита Дмитрівна, фельдшер Бєлкін Андрій Павлович, штат уже нараховував 8 осіб.
Іти вперед до своєї мрії завжди складно: потрібні нові знання та вміння. Олег Анатолійович навчається у відомих корифеїв медицини, таких як: Філатов Аркадій Тимофійович, Рожнов Володимир Євгенійович, Бурно Марк Євгенійович, Михайлова Катерина Львівна, Собчик Людмила Миколаївна, Лібгарт Неля Карлівна і інш., бере участь
у різних курсах, семінарах, конференціях. Це дало можливість розширити сферу медичних послуг. Почали застосовуватися нетрадиційні методи лікування: голкорефлексотерапія, індивідуальна та групова психотерапія, масаж, фізіотерапія.
Поряд із лікуванням іде розвиток діагностичного напрямку. Застосовуються: електроенцефалографія, реоенцефалографія, іридодіагностика, тепловізор. Щодо останнього, це був цілий комплекс складного для обслуговування обладнання, що вимагав застосування рідкого азоту. Але це була ефективна на той час методика. По суті, він був попередником апаратів ультразвукового дослідження.
У цей час виникає ідея створення спеціалізованого центру, де було б системно об’єднано діагностику, лікування та реабілітацію. На нараді в головного лікаря ЦРЛ Шейченка Олександра Миколайовича було ухвалено рішення про створення не просто діагностичного центру, а закладу для лікування хворих із прикордонними психічними розладами з потужною діагностичною службою. Назва центру виникла після тривалої дискусії. Зам. головного лікаря ДТМО з медичної частини Ручій Світлана Миколаївна та Олег Анатолійович дійшли єдиної думки: у нового лікувального закладу має бути назва
«Реабілітаційно-діагностичний центр». 28 жовтня 1991р. було видано наказ №001/71а головного лікаря ГТМО про створення Реабілітаційно-діагностичного центру.
1 листопада 1991року РДЦ офіційно був введений у дію. У його складі були сформовані
3 відділення: діагностичне, лабораторне та постпсихотравматичне реабілітаційно- оздоровче. Перед Центром було поставлене завдання: проведення консультативно- діагностичного відбору хворих для лікування й реабілітації, надання медичної допомоги психотерапевтичними методами, проведення медико-психологічного консультування, психологічна діагностика та корекція. Центр очолив Олег Анатолійович Панченко. На момент створення у складі колективу налічувалося 25 працівників.
Із Чорнобилем у серці
Події на Чорнобильській АЕС стали потужним фактором розвитку психічних розладів переважно невротичного рівня. Взагалі, для аварії на ЧАЕС характерний складний інтегрований процес взаємозв’язку фізико-хімічних, біологічних, соціально-демографічних і соціально-економічних факторів. Виникла необхідність вивчення своєрідності психічних розладів, обумовлених аварією. Була створена реабілітаційна бригада під керівництвом С.І. Табачнікова (1986-1989), у якій взяв участь і молодий лікар Олег Панченко.
Досвід роботи реабілітаційної бригади став складовою частиною наукової роботи, результати якої були відображені в монографії «Медико-психологическое обеспечение безопасности и надежности работы персонала атомних электростанций» (Кутько І.І., Табачніков С.І., Долганов А.І., Панченко О.А., 1994). У монографії представлено узагальнене осмислення психіатричних, психологічних, культуральних концепцій розвитку особистості, її структури у світлі особистісного професійного відбору операторів на АЕС. Наведені результати створення й апробації системи реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення психічного стану та фізичного здоров‘я операторів. Викладені організаційно- правові основи експертної роботи, спрямованої на підвищення якості професійного відбору операторів і контролю за їх психічним і фізичним станом під час роботи.
Робота над монографією зблизила молодого вченого з видатним ученим-психіатром світового рівня, доктором медичних наук, професором, Заслуженим діячем науки й техніки України, головним науковий співробітником Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України Ігорем Івановичем Кутько. Протягом багатьох наступних років Ігоря Івановича пов'язувала плідна співпраця з ДЗ «Науково-практичний медичний реабілітаційно- діагностичний центр Міністерства охорони здоров’я України». Під його керівництвом здійснювалося багато наукових проєктів, видавалися наукові праці, проводилися наукові конференції.
Залучення до великої науки стало початком осмислення подальшої долі ліквідаторів аварії на ЧАЕС, підтримки їх фізичного і психічного здоров'я. Олег Панченко починає роботу над докторською дисертацією, яку успішно захистив у 1995 році, за темою
«Реабілітація психічних розладів у учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у віддаленому періоді». Дисертація стала теоретичним підґрунтям для створення реабілітаційно-діагностичного центру нового типу, у якому «чорнобильський напрямок» став одним із пріоритетних. Психотерапевтичні технології, запропоновані в дисертації, націлені на психіку людини з метою урегулювання порушеної динаміки нервових процесів, досягнення душевної гармонії, підвищення фізичних і моральних ресурсів. Практична реалізація закладених у науковій роботі теоретичних підвалин протягом 25 років довела ефективність саме такої моделі реабілітації в охороні здоров'я.
Рішенням виконкому міської Ради народних депутатів від 06.12.1995 року № 548 Реабілітаційно-діагностичному центру був наданий статус спеціалізованого центру радіаційного захисту з відкриттям на базі РДЦ відділення радіаційної допомоги. Відділення, яке очолив лікар-чорнобилець Чудайкін Володимир Львович, починає надавати спеціалізовану кваліфіковану допомогу постраждалим унаслідок аварії на ЧАЕС, а також особам, які постраждали внаслідок техногенних аварій і природних катастроф. Активний розвиток цього напряму був відзначений обласним керівництвом, і Розпорядженням Донецької облдержадміністрації від 19.03.97 р. №194 «Про заходи щодо поліпшення організації медичної допомоги, медикаментозного забезпечення та оздоровлення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Центр був затверджений як Регіональний спеціалізований медичний центр для лікування осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Починається будівництво реабілітаційного комплексу для чорнобильців, який був уведений у дію в 1999 році. На відкритті комплексу було присутнє тодішнє перше керівництво області: голова обласної держадміністрації Янукович Віктор Федорович, керівник обласного управління охорони здоров‘я Орда Олександр Миколайович та інші.
Розширення сфери обслуговування, вихід за межі Костянтинівського району не могло не позначитися на подальшій долі закладу. Рішенням Донецької обласної ради
№4\3-50 від 03.09.2002року Центр був прийнятий у обласну власність. Перехід не був простою формальністю, адже проти було багато опонентів, наприклад, Лобас Віталій Михайлович, заступник голови Донецької облдержадміністрації. Але за активного сприяння Голови Донецької обласної ради Колесникова Бориса Вікторовича це питання було вирішене.
Попереду будуть ще суттєвіші організаційні зміни: перехід у державну власність – Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.11.2003 р. та Наказ МОЗ України від 01.03.2004 р. №101 «Про створення Державного лікувально-профілактичного закладу
«Реабілітаційно-діагностичний центр», отримання статусу науково-практичного (Наказ
№277-О МОЗ України від 26.10.2009р.), але чорнобильська тема буде завжди актуальною як у наукових дослідженнях, так і у практичній роботі.
Знаковою подією стало проведення на базі Центру І Науково-практичної конференції (2001рік), за результатами якої був виданий збірник наукових праць: Психосоматические расстройства. Актуальные проблемы реабилитации. Под редакцией Казакова В.Н. и Лобаса В.М. Донецк: «Лебедь», 2001. 164с.
Як було зазначено у вступі до видання (О.А. Панченко), Чорнобильська катастрофа висвітила проблему населення працездатного віку із психосоматичними розладами в результаті впливу потужних стресових екологічних, техногенних та інших факторів, і книга є ще одним кроком у напрямі удосконалення форм і методів реабілітації такого контингенту. У статті «Реабілітація у покращенні якості життя ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з психосоматичними розладами» (Панченко О.А., Кутько І.І.) майже девізом прозвучав висновок: «Переорієнтувавши відношення хворого до своєї хвороби,
відійшовши від вузько клінічного мислення, виявляючи великий інтерес до пацієнта з усіма його особистісними та соціальними особливостями, до його життя, потреб успіхів і невдач, міркувань та оцінок, у тому числі що стосуються захворювання та його наслідків, ми прагнемо покращити якість життя хворого».
Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації Жебрівського П.І. від 17.09.2015 року № 477 «Про визначення Переліку спеціалізованих медичних закладів для лікування осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ДЗ «НПМ РДЦ МОЗ України» було визначено як регіональний спеціалізований медичний заклад для лікування осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Центр був залучений до програми «Комплексне медико-санітарне забезпечення та лікування онкологічних захворювань із застосуванням високовартісних медичних технологій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Протягом 2015-2017 років ДЗ «НПМ РДЦ МОЗ України» забезпечував високоспеціалізованою консультативно-діагностичною, медичною реабілітаційною та медико-психологічною допомогою постраждалих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС громадян міст Дружківка, Покровськ, Добропілля, Торецьк, Мирноград, Бахмут, Бахмутський район, Слов’янськ, Слов’янський район, Краматорськ, Новогродівка, Світлодарськ, Сіверськ, Солєдар, Селідове, Ясинуватський район, Костянтинівка й Костянтинівський район Донецької області, а також постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС з інших регіонів України, які зверталися до закладу.
У 2016 році була видана колективна монографія «Чернобыль: уроки… и после» за авторством відомих учених: Панченка О.А., Кутька І.І., Моляка В.О., Майорова О.Ю., Табачнікова С.І., Долганова А.І. і інш. та колективу спеціалістів Центру. В основу монографії покладені дослідження, присвячені екологічним, медичним, біологічним, психологічним, соціальним наслідкам аварії на ЧАЕС, проведені за 30-річний період після найбільшої в XX столітті ядерної катастрофи. Ця робота є знаковою не тільки з точки зору подолання негативних наслідків Аварії – набутий досвід потрібен для майбутнього всієї планети, на яку можуть очікувати різні великомасштабні аварії, зумовлені непередбачуваним характером розвитку сучасних технологій і природних аномалій.
Із кожним роком стан здоров'я постраждалих погіршується, тому кожен із них потребує серйозної соціальної підтримки й належного медичного обслуговування як на рівні первинної ланки, так і в умовах вторинного та третинного рівнів надання медичної допомоги. На належне забезпечення визначених законодавством гарантій прав громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, наголосив Президент України у своєму Указі «Про невідкладні заходи щодо забезпечення екологічної безпеки та підготовку заходів до 35-х роковин Чорнобильської катастрофи» від 09.12.2020 року № 556/2020.
Наразі ДЗ «НПМ РДЦ МОЗ України» активно долучився до виконання заходів щодо виконання державної програми згідно Указа. І ця робота відбувається не з чистого аркуша. Адже в доробках Центру є результати кропіткої роботи з удосконаленням форм і методів організації медико-психологічної допомоги постраждалим унаслідок аварії на ЧАЕС. Пріоритетом у такій роботі є людина з її медико-психологічними та соціальними проблемами, що відповідає концепції людиноцентризму як антропологічній парадигмі євроінтеграційної політики, та входження України до глобалізаційних процесів інтеграції.
Розроблено «Маршрут щорічної диспансеризації, реабілітації й абілітації постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС», де основними задачами визначено: динамічне поглиблене обстеження постраждалих на всіх етапах медичного спостереження; збереження здоров'я та подовження періоду активної трудової діяльності. Виконання цих задач базується на таких принципах: безперервність; висока кваліфікація спеціалістів, які працюють за бригадним принципом організації роботи; компетентність; індивідуальність реабілітаційних програм; комплексний підхід.
Створена багатофункціональна система, що дозволяє об’єктивно оцінити стан соматичного і психічного здоров'я учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС:
лабораторні дослідження з відстеженням динаміки рівнів стрес-асоційованих гормонів;
ультрасонографічна оцінка структури та функції внутрішніх органів у режимі реального часу;
функціональні дослідження з використанням апаратно-програмних комплексів на основі новітніх технологій;
інноваційні методи ендоскопічної діагностики;
дослідження психофізіологічних якостей із метою об'єктивної оцінки стану та визначення медико-психологічних засобів відновлення порушених функцій.
Надання медичної реабілітаційної та медико-психологічної допомоги постраждалим унаслідок аварії на ЧАЕС здійснюється відповідно до профілю відділень:
терапевтичного профілю – у відділенні терапії, радіаційної медицини;
хворим із пограничними психічними розладами й неврологічною патологією – у психоневрологічному відділенні;
хворим із органічним ураженням центральної та периферичної нервової системи – у відділенні нейрофізіології та нейрореабілітації.
Із 1996 року у спеціалізованому відділенні терапії, радіаційної медицини, що надає висококваліфіковану медичну допомогу хворим із серцево-судинними захворюваннями, захворюваннями дихальної системи та кишково-шлункового тракту, сечовивідної системи, неврологічними, ендокринними, онкологічними захворюваннями, проліковано біля 8 тисяч постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС. А кількість звернень постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС за консультативно-діагностичною допомогою склала майже пів мільйона людей.
Реабілітація й абілітація в дійстві
– від заснування до сьогодення
Слово «реабілітаційний» є корінним у назві Центру й означає, по суті, головний профіль його роботи. Сам термін у медицині з‘явився під час проведення в 1946 році (м. Вашингтон, США) Міжнародного конгресу з лікування хворих туберкульозом. Відтоді, незважаючи на його широке використання в медичній науці та практиці, відносно сутності реабілітації, а також її цілей і задач до сих пір немає єдиної точки зору. Що вже говорити про поняття «абілітація» – тут взагалі «темний ліс». РДЦ від самого початку існування свою діяльність будував на принципі синергії медичних і психологічних методик. Знадобилися роки наполегливої праці та наукових досліджень, щоб «відшліфувати» як сутність самих понять, так і підходи щодо їх практичної досконалості. Наразі вважаються актуальними такі визначення (О.А.Панченко):
Клінічна реабілітація
‒ комплекс медичних, психологічних, психофізіологічних,
функціональних, соціальних, педагогічних, юридичних і професійних заходів, спрямованих на відновлення порушених функцій організму після захворювання чи порушеного стану.
Клінічна абілітація
– комплекс медико-психологічних, психофізіологічних, фізіологічних, біологічних, психологічних, навчальних заходів, спрямованих на формування ефективних способів адаптації людини в середовищі її існування.
Отже, в основу своєї діяльності Центр закладає біопсихосоціальну модель, що полягає в поєднанні біологічних, психологічних і соціальних чинників і їхньої взаємодії зі знаннями про здоров’я людини, причини захворювань, і надання медичної допомоги та психосоціальної підтримки.
Створена у ДЗ «НПМ РДЦ МОЗ України» система медико-психологічної клінічної реабілітації й абілітації містить комплексну діагностику, яка дозволяє об'єктивно оцінити стан соматичного і психічного здоров'я пацієнтів, і клінічну реабілітацію, яка носить характер безперервного ланцюга лікувального впливу як на організм, так і на особистість
хворого з використанням різноманітних реабілітаційних засобів.
Ще на Першій Науково-практичній конференції «Психосоматичні розлади. Актуальні проблеми реабілітації» (2001 рік), організованої та проведеної на базі РДЦ (присвяченої 10-річчю з Дня його заснування), програмною прозвучала така теза: «Подальший розвиток реабілітаційного напрямку вимагає узагальнення вже накопиченого досвіду та ідей із урахуванням даних медико-біологічних, медико-психологічних і медико-соціальних наук; проведення подальших досліджень із використанням нових інформаційних технологій; розширення підготовки й удосконалення лікарів, медичних психологів і соціальних працівників; дотримання етико-деонтологічних принципів; озроблення науково обґрунтованих критеріїв оцінки ефективності реабілітаційних заходів». Дотримуючись цієї настанови вже 20 років, Центр поступово нарощує свій науковий і практичний потенціал, досягаючи все нових і нових вершин. Відображенням досягнень є теми науково-практичних конференцій, що були проведені Центром у такому напрямку:
ІІІ. Реабілітація та абілітація людини. Інтегративно-інформаційні технології (2004).
IV. Реабілітація та абілітація людини. Соціально-психологічна безпека та психічне здоров'я (2006).
V. Реабілітація та абілітація людини. Клінічна та інформаційна проблематика (2011). Х. Медична та психологічна реабілітація й абілітація (2014).
Медико-психологічні проблеми реабілітології (2019).
Медико-психологічні та інформаційні аспекти реабілітації й абілітації людини (2020).
Медико-психологічні аспекти реабілітації й абілітації в епоху турбулентності (2021).
Науково-дослідницькі роботи за цією тематикою, починаючи від набуття Центром статусу Наукового:
Медико-психологічна реабілітація постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС (термін виконання – 2011-2013).
Розробка методів діагностики, лікування та реабілітації функціональних і психосоматичних розладів (термін виконання – 2011-2013).
Діагностика, лікування та реабілітація посттравматичних стресових і тривожних розладів, зумовлених соціально-стресовими чинниками, у населення в зоні проведення антитерористичної операції (термін виконання – 2015-2017).
Розробка системи медико-психологічної допомоги дітям і підліткам, що перебувають у зоні проведення антитерористичної операції (термін виконання – 2016-2018).
Кріотерапія в комплексній реабілітації осіб із постстресовими розладами в зоні проведення антитерористичної операції (термін виконання – 2017-2019).
Теоретико-методологічні засади державного регулювання медико-психологічної реабілітації та абілітації (термін виконання ‒ 2020-2022).
Розробка технології медико-психологічної реабілітації та соціальної абілітації дітей, які зазнали психологічного насилля (термін виконання ‒ 2020-2022).
Розробка системи реабілітації медико-психологічного спрямування особам в умовах інформаційно-психологічної війни (термін виконання ‒ 2020-2022).
Із липня 2004 року починає функціонувати фізіотерапевтичне відділення, яке очолив Ткаченко Володимир Леонідович. Відділення насичується унікальним обладнанням. Надаються такі види фізіотерапевтичного лікування: електро-магніто-ультразвукова терапія, гідротерапія, бальнеологія, спелеотерапія, механотерапія, апарати з біологічним зворотнім зв‘язком, гідроколонотерапія, кріотерапія та інші.
Кризові ситуації, яким піддається сучасна людина, не тільки потенціюють розвиток психічних і поведінкових розладів, але й змінюють життєвий шлях і особистісну перспективу, і навіть деформують картину життя. Тому необхідними складовими реабілітаційного процесу є психологічна діагностика, корекція та реабілітація. Актуальність психологічної допомоги
обумовила створення окремого відділення медичної та соціальної психології (2004 рік), яке очолила Панченко Людмила Валентинівна. На сьогодні в арсеналі психодіагностичного інструментарію знаходиться понад 150 стандартизованих, проєктивних і комп'ютеризованих методик, застосування яких дозволяє підібрати найбільш ефективні методи корекції для конкретного пацієнта з урахуванням його реабілітаційного потенціалу. Психологічна корекція здійснюється в системі комплексної реабілітації. У результаті реабілітаційної роботи в пацієнтів розвиваються навички саморегуляції, підвищується мотивація на одужання, досягається максимальна соціалізація.
Маючи високий запас міцності, Центр постійно розширює категорії осіб, яким надається комплексна клінічна реабілітація та абілітація. На цей час це:
-
учасники бойових дій;
-
внутрішньо переміщені особи;
-
діти та підлітки, які мешкають у зоні проведення ООС;
-
діти та підлітки, що зазнали стресу, тривоги та насилля;
-
доросле населення, яке мешкає в зоні проведення ООС та страждає від тривоги, насилля;
-
ліквідатори аварії на ЧАЕС;
-
співробітники МНС, професійна діяльність яких пов’язана із психологічними стресами та підвищеним ризиком для життя і здоров’я;
-
особи з інвалідністю;
-
особи, професійна діяльність яких пов’язана із психологічними стресами та підвищеним ризиком для життя і здоров’я;
-
особи з постковідним синдромом.
На сьогодні в Центрі виконується прикладна НДР «Розробка системи реабілітації медико-психологічного спрямування особам в умовах інформаційно-психологічної війни (термін виконання 2020-2022 роки, № держреєстрації ‒ 0120U101304, за державним замовленням). Мета роботи: обґрунтування концепції формування та корекції психологічних, психічних, психосоматичних наслідків інформаційно-психологічної війни в постраждалих осіб і організаційно-методичне забезпечення їх комплексної медико-психологічної клінічної реабілітації.
Наразі вступив у дію Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» від 03.12.2020 № 1053-ІХ, який визначає правові, організаційні й економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров’я з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування в її середовищі. ДЗ «НПМ РДЦ МОЗ України» активно залучився до практичного втілення його в життя, дотримуючись реабілітаційної стратегії, головною метою якої є досягнення оптимального рівня функціонування особи у взаємодії з її навколишнім середовищем, соціальної інтеграції та незалежності, для чого використовуються інтегровані підходи до оптимізації участі, розбудови та зміцнення ресурсів особи, забезпечення сприятливості навколишнього середовища та залучення особи до взаємодії з її навколишнім середовищем.
Інформаційні технології як точка опору прогресу
Інформаційні технології в сучасному медичному закладі – це як нервова система в організмі людини. Подібно до того, як здоров‘я людини у значній мірі залежить від стану її нервової системи, так і життєдіяльність закладу багато в чому залежить від його інформаційної інфраструктури.
Ще з моменту свого заснування в РДЦ почали застосовуватися комп'ютерні методики психологічного тестування, випробовувалися автоматизовані робочі місця лікарів-фахівців. Завдяки ентузіазму головного лікаря в 1992 році були закуплені 25 комп’ютерів, відповідне устаткування, і в 1994 році у відремонтованій будівлі по вул. О. Невського однією з перших серед медичних установ України запрацювала локальна комп’ютерна мережа, на основі якої
запрацював електронний документообіг. У цей час налагоджується тісне співробітництво з кафедрою медичної, біологічної фізики, медичної інформатики та біостатистики Донецьгого національного медичного університету під керівництвом доктора біологічних наук, професора Ю.Є. Ляха. Починають реалізовуватися спільні проєкти з модернізації й оснащення Центра діагностичним обладнанням на цифровій основі. На кафедрі Олег Анатолійович починає педагогічну діяльність із медичної інформатики, і в 2004 році отримує почесне звання професора.
Ідучи в ногу з часом, Центр у 2004-2005 роках провів апаратне та програмне переоснащення, результатом якого стала високошвидкісна локальна комп’ютерна мережа, доступність усіх можливостей сучасного Інтернету. Створено сайт закладу, де можна не тільки ознайомитися з досягненнями Центру, а й записатися на прийом до потрібного фахівця.
Ще в 2001 році у збірнику наукових праць за результатами І Науково-практичної конференції, проведеної на базі РДЦ, у статті «Автоматизовані інформаційні системи у практиці сучасних медичних закладів» (Автори: Антонов В.Г., Панченко О.А.) був представлений теоретичний базисщодо втіленняновихінформаційнихтехнологій упрактику. Дотримуючись його разом із кафедрою медичної, біологічної фізики, медичної інформатики та біостатистики в 2006 була впроваджена сертифікована медична інформаційна система
«Поліклініка» (ТОВ МЕДСИСТЕМА, м. Київ), яка вирішувала такі завдання: накопичення даних про стан здоров’я пацієнтів, послуг, що надавалися (формування електронної медичної карти амбулаторного пацієнта), аналіз роботи, що дозволяє адміністрації своєчасно реагувати та вносити зміни до лікувально-діагностичного процесу.
На базі цієї МІС ІТ-фахівці Центру створили ряд модулів: «ЕКГ», «РЕГ», «УЗД щитоподібної залози», «Лабораторія». А модуль «Маршрутизація пацієнта», який уперше був представлений на І З’їзді з медичної та біологічної інформатики та кібернетики з міжнародною участю (2010 рік, м. Київ), по праву можна вважати «НОУ ХАУ» закладу: був розроблений не тільки алгоритм розв'язання задачі електронного планування лікувальних процедур, а й електронного супроводу їх проходження пацієнтом. Фінальним результатом роботи стали методичні рекомендації «Створення модуля «Маршрутизація пацієнта» в медичній інформаційній системі лікувального закладу» (2013 рік. Автори: Толстанов О.К., Майоров О.Ю., Мінцер О.П, Панченко О.А., Горбань А.Є., Антонов В.Г.). Уже протягом 12 років цей модуль успішно функціонує в закладі.
Одним із ключових напрямків інтелектуального прориву медицини на нові рубежі є
телемедицина. Завдяки наполегливості О.А. Панченка в 2006 році Центр став учасником Всеукраїнської програми «Телемедицина» (керівник проекту – Зав. Кафедрою медичної інформатики, директор Центру дистанційної освіти НМАПО ім. П.Л. Шупика, Заслужений діяч науки й техніки, д.мед.н., професор О.П. Мінцер). Було отримано обладнання для відеозв’язку компанії «Conesco». У кінці 2006 року Центр вперше взяв участь у онлайн конференції під егідою НМАПО.
Із цього моменту в Центрі почали застосовуватися телемедичні технології за напрямками:
дистанційні консультації – як фахівцями Центру «зовнішніх» пацієнтів, так і
«зовнішніми» провідними фахівцями пацієнтів Центру;
-
проведення наукових симпозіумів, конференцій, нарад;
-
дистанційне навчання медичних фахівців;
-
доступ до наукових, інформаційних і навчальних баз;
-
співпраця з провідними науковими центрами й закордонними.
Центр почав проводити свої наукові конференції в режимі онлайн та брати активну участь у різних дистанційних заходах. Так, у 2014-2015 роках РДЦ дистанційно взяв участь у великому проєкті НМАПО «Всеукраїнський Інтернет-семінар «Інноваційні процеси в медицині й медичній інформатиці».
Стрімкий прогрес у розвитку Інтернету на початку 2000-х років актуалізував необхідність залучення спеціалістів-медиків до використання нових інформаційних технологій у своїй роботі. На той час не існувало єдиного джерела, яке б достатньо повно давало інформацію про застосування Інтернету в роботі медичного працівника. Виникла ідея створення навчально-довідкового посібника, яка була реалізована в 2008 році у вигляді видання «Медицина й Інтернет» (Автори: Панченко О.А., Лях Ю.Є., Антонов В.Г.), що складалося із власне книги та лазерного диска. Посібник містив базові знання, що потрібні для розуміння Інтернет-процесів, відомості про загальні ресурси Інтернету та ресурси зі спеціальної медичної інформації. Видання отримало схвальну оцінку в медичному середовищі та мало популярність, особливо у студентів-медиків.
Подальший досвід застосування інформаційно-комунікаційних технологій показав
необхідність їх залучення до щоденної роботи лікаря, його непереривного професійного розвитку. Співробітники медичних установ отримують доступ до новітніх знань науки та техніки, можливість спілкування, консультування на відстані в реальному часі. Прискорений доступ до інформації дозволяє швидше реагувати на проблеми, що виникають, і можливості, що відкриваються. Болонський процес змушує медичного працівника використовувати нові форми самостійного навчання, і Інтернет грає в цьому основну роль. Стало зрозуміло, що використання інформаційних технологій у медицині збільшується з кожним днем і матиме великий вплив у майбутньому, змінюючи всю систему охорони здоров’я. Тому навчання медичних кадрів, допомога в набутті навичок для застосування ІТ у своїй роботі є актуальним завданням. Ураховуючи це, у 2011 році був виданий навчально- довідковий посібник «Інформаційні технології у практиці лікаря» (Автори: Панченко О.А., Банчук Н.В., Моісеєнко Р.О., Пономаренко О.Н., Волосовець О.П., Толстанов О.К. Антонов В.Г.) як повсякденний помічник широкого кола медичних фахівців – від студентів вузів до медичних сестер. У книзі розглянуто такі теми: основні поняття та категорії медичної інформатики; медична статистика; комп‘ютерні мережі та Інтернет; завдання та функції телемедицини; медичні ресурси Інтернету, класифікація пошукових систем і принципи пошуку медичної інформації; автоматизація медичних закладів за допомогою МІС; інформаційна безпека в медицині.
Усвідомлення своєї місії у втіленні інформаційних технологій у реабілітаційний процес
поклало початок наукових досліджень. У 2011-2013 роках була проведена НДР «Розробка і впровадження засобів інформатизації закладів охорони здоров’я», а в 2014-2016 роках –
«Створення медичної інформаційної системи реабілітаційного закладу».
У кінці 2012 року Центр організовує та проводить Науково-практичну конференцію з міжнародною участю «Інформатизація реабілітаційного процесу», у роботі якої взяли участь відомі вчені й фахівці. Майже третина доповідей була представлена працівниками Центру.
У цей час діяльність Центру спрямовується на наукову основу реабілітації – реабілітологію. Остання має певну специфіку, оскільки розглядає не тільки стан окремих органів і систем організму, але й можливості людини в нерозривній єдності біологічних, соціальних і професійних функцій. Інформаційні технології – це саме той резерв, який дозволяє підвищити рівень реабілітаційної допомоги за рахунок упровадження нових організаційних методів, нових засобів і способів реабілітації. Знання сучасних тенденцій інформатизації реабілітології – базис визначення подальших шляхів удосконалення цієї галузі. На основі плідної співпраці з д.мед.н. професором Мінцером О.П. у 2013 році була видана монографія «Застосування інформаційних технологій у сучасній реабілітології» (автори: Панченко О.А, Мінцер О.П.), головною метою якої було показати, як застосовуються інформаційні технології у практичному втіленні реабілітології. Було розглянуто три основні напрями розвитку інформаційних технологій у реабілітології: автоматизація діагностичних і лікувальних методик; організаційно-інформаційна підтримка лікарських рішень;
телереабілітація. Окремий розділ, у зв’язку з важливістю проблеми, був присвячений інформаційним технологіям у сфері реабілітації людей з інвалідністю. Зроблено висновок, що інформатизація реабілітаційної медицини в Україні нині перебуває ще не на належному рівні. Водночас виявлені тенденції показують можливість досягнення вищого рівня функціонування медицини, зниження витрат і вищої якості медичного обслуговування, що сприяє здійсненню реального реформування української медицини й еволюції в організації охорони здоров’я та надання медичних послуг населенню.
Наразі перед Центром стоять завдання технічного та програмного переоснащення, переведення медичної інформаційної системи на якісно новий рівень, повноцінна участь у роботі національної системи E-Health.
Інформаційна безпека як фактор психічного здоров'я
Зміни, що відбуваються в суспільстві, ламання стійко відтворюваних поколіннями соціальних структур і стереотипів суспільних відносин, процеси демократизації створили для людини якісно нові проблеми. Людині, громадським і державним структурам, підприємствам, установам доводиться діяти в кількісно та якісно новому інформаційному середовищі. Одним із джерел, що підвищують ступінь неадекватності інформаційного середовища, є об'єктивна складність самого світу та процесу його пізнання, помилки людей, які пізнають його. До іншої групи джерел загроз належать суб’єкти, які, переслідуючи власні цілі, використовують різні способи інформаційно-психологічного впливу на інших без урахування їхніх інтересів, часто просто вводять в оману, діючи врозріз із їхніми інтересами й завдаючи їм збитків. Це діяльність різних осіб: від політичних лідерів, державних і громадських діячів, представників засобів масової комунікації, літератури та мистецтва до повсякденних партнерів із міжособистісної взаємодії, тих із них, хто, здійснюючи на оточуючих інформаційно-психологічний вплив, майстерно змішуючи брехню з правдою, збільшують ступінь неадекватності інформаційного середовища суспільства та тим самим розширюють ілюзорну суб'єктивну реальність. При цьому часто вони самі стають її мимовільними бранцями та перетворюються з її творців на її рабів. Актуальним стає питання спеціальних заходів щодо виявлення ознак прихованого психологічного впливу та захисту від нього. Від цього залежить інформаційно-психологічна безпека та нормальне функціонування як соціальних суб'єктів, у ролі яких виступають органи влади та державного управління, суспільно-політичні й економічні організації та інші складні соціальні суб'єкти, так і особистості. У таких умовах Центр не міг ігнорувати суспільний запит на дослідження інформаційної безпеки, адже забезпечення психологічного добробуту населення є одним із напрямків його діяльності. Результатом дослідження стала монографія
«Інформаційна безпека особистості» (Автори: Панченко О.А., Банчук М.В.), перше видання
якої відбулось у 2010 році. У цій книзі були розглянуті основні питання, які тією чи іншою мірою стосуються проблем і способів забезпечення такого багатоаспектного поняття, як інформаційна безпека особистості. Звернута увага на те, що існують різноманітні засоби, методи та прийоми інформаційно-психологічного впливу, таємного примусу особистості, які систематично та постійно використовуються в повсякденному житті, практично в всіх сферах соціальної взаємодії людей, та об'єктом впливу яких у наш час виступає будь-яка людина сучасного суспільства. Висвітлені наслідки цього впливу (інформаційні неврози та емоційний стрес). У роботі було запропоновано переглянути роль підходів у спілкуванні, комунікації, інформаційній взаємодії, а також ряд інших соціально-психологічних процесів і явищ, які здатні впливати на рівень свідомості та підсвідомості. Наголошено, що у системі забезпечення інформаційної безпеки належна увага має приділятися реабілітації та абілітації. Підкреслено необхідність перегляду концептуальних моделей психотерапевтичної та психологічної допомоги в масштабах держави. Книга була розрахована на широке коло вчених і практиків, менеджерів усіх рівнів, викладачів і студентів. Вона й зараз представляє собою концентроване джерело цікавої інформації з різнопланових аспектів інформаційної
безпеки, профілактики стресів, відновлення та підтримки психічного здоров’я. Монографія зазнала і другого видання в 2011 році у зв’язку з появою нових результатів досліджень і змінами законодавства, на яке спирались автори при аналізі матеріалу.
У своїй діяльності Центр не міг пропустити повз уваги інформаційно-психологічні проблеми дітей, особливо в умовах воєнних дій у Донбасі. Адже зростаюча агресивність інформаційного середовища, особливо щодо дітей із несформованою системою інформаційно-психологічного захисту, вимагає адекватних відповідей щодо запобігання негативному інформаційному впливу, а також відповідних реабілітаційних заходів при порушенні інформаційно-психологічного здоров'я дитини. Дитина, будучи специфічним членом суспільства, виступає щонайменше повноцінним учасником інформаційних відносин і має перебувати у стані захищеності, у якому відсутні ризик, пов'язана з заподіянням інформацією шкода її здоров’ю, фізичному, психічному, духовному, моральному розвитку. Стало зрозуміло, що необхідна розробка ефективної системи заходів, яка би дозволила, по-перше, забезпечити інформаційну безпеку й, по-друге, використовувати всі наявні засоби з метою формування гармонійної особистості, розвитку позитивних установок свідомості та продуктивної просоціальної поведінки в підростаючого покоління. Результатом такої роботи стало видання монографії «Інформаційна безпека дитини» (Панченко О.А., 2016 рік). Монографія акцентує увагу саме на проблемах інформаційної безпеки дитини, починаючи з аналізу ролі інформації в житті дитини й закінчуючи теоретичним обґрунтуванням і практичними результатами реабілітації дітей, які зазнали негативного інформаційного впливу. Викладено результати детального вивчення джерел інформаційного впливу на дитину. Докладно розглянуто поняття інформаційно- психологічного захисту дитини, роль сім’ї у формуванні інформаційної безпеки дитини. Окрему увагу приділено організаційно–правовим аспектам забезпечення інформаційної безпеки дитини. Акцентовано увагу на порушенні інформаційного здоров’я дитини, яке виражається такими негативними явищами, як невроз та ПТСР. Обговорюються заходи щодо їх профілактики та терапії. Загалом монографія виявилася концентрованим джерелом інформації з нагальних проблем дитини в інформаційному середовищі та є затребуваною широким колом читачів.
Судячи з усієї сукупності глобальних екологічних, економічних, соціальних, політичних та культуральних процесів, можна стверджувати, що настала «епоха турбулентності», що характеризується нестабільністю як світової системи взагалі, так і суспільно-політичної ситуації в окремо взятій країні. Простежується синергетичний ефект накладання минулих (невирішених) проблем і нових глобальних викликів: один катаклізм «наповзає» на інший, міжкризові періоди скорочуються, а вихід із чергової кризи стає затяжним, більшість конфліктів не вирішуються, а лише «заморожуються».
Існуючий баланс взаємовідносин між людиною та природою, людиною та соціумом, соціумом та державою внаслідок турбулентних явищ може бути порушений, у результаті – хаос і непередбачуваність подій. Більшість дослідників схиляється до думки, що саме інформатизація суспільства спричинила прискорення появи нових тенденцій у світовому розвитку, адже інформація супроводжує всі сфери суспільних відносин. Отже, хаотичні нелінійні процеси в суспільстві, зокрема й інформаційного характеру, надають вирішальний вплив на життя сучасної людини. Особливого значення в турбулентному суспільстві набуває інформаційна безпека. Здавалося б, питання забезпечення інформаційної безпеки досить вивчені, зокрема й роботами школи професора О.А. Панченка. Однак турбулентність, виявляючись у всіх сферах суспільного життя та впливаючи, у першу чергу, на психіку людини, піднімає нові проблеми, що вимагають невідкладного вирішення.
Ідучи в ногу з часом, Центр започаткував НДР «Теоретико-методологічні основи державного регулювання та практики інформаційної безпеки в умовах турбулентності: політичні, юридичні, економічні, соціальні й психологічні проблеми» (термін виконання 2020-2021рр., номер держреєстрації - 0120U100582). Мета роботи: підвести результати вже
проведених досліджень і провести нові, що стосуються такої великої тематики. Взагалі 2020 рік став дуже плідний на досягнення: були випущені 2 монографії: «Інформаційно- психологічна безпека в епоху турбулентності» та «Інформаційна безпека в епоху турбулентності: державно-управлінський аспект». А 29 жовтня 2020 року директор ДЗ
«НПМ РДЦ МОЗ України», Заслужений лікар України, д.мед.н., професор О.А.Панченко захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук із державного управління за спеціальністю 25.00.05. – державне управління у сфері державної безпеки та охорони громадського порядку, за темою: «Державне управління інформаційною безпекою в епоху турбулентності».
Крок у майбутнє: медицина, психологія, духовність
Нинішні негативні явища у сфері соціально-психологічної свідомості відображають глибоку системну кризу, властиву епосі турбулентності, що характеризується втратою традиційних основ буття й сенсу життя людини, перевагою раціонально-розумового компонента над духовним світом і призводить до падіння моральності, егоїзму, жорстокості. Традиційні наукові й медичні підходи до психотерапії як методу психологічної абілітації людини в сучасному світі стають малоефективними.
Оновити підходи можливо, якщо розглядати психотерапію як сукупність різних психологічних дискурсів. Основу для інтеграції слід шукати, перш за все, на більш загальному методологічному рівні, що передбачає зростання філософського аспекту дослідження з урахуванням складності й динамізму людського існування. Поняття визначеності й доказовості, у свою чергу, повинні бути переосмислені в руслі можливості опису життєвого світу людини, соціуму, культури. Важливою компонентою практики, що базується на методах медико-психологічної клінічної реабілітації, має стати духовність.
Отже, увага майбутніх досліджень Центру має бути зміщена з рефлексії окремих проявів психіки на саму людину як цілісну духовну істоту.
Цивілізаційна місія Центру
ДЗ «НПМ РДЦ МОЗ України» – передовий медичний заклад, який зміст свого існування й перебування в історичному часі вбачає в обов‘язку надавати висококваліфіковану медичну допомогу населенню, виконанні заходів щодо підвищення якості та доступності медичного обслуговування, упровадженні у свою діяльність передових стандартів медичної допомоги; підготовці й вихованню медичних кадрів, які не тільки володіють професійними навичками, а і здатні нести високе звання медика.
Усвідомлюючи свою місію і враховуючи цінності колективу (досконалість, цілеспрямованість, чесність, вихованість, турбота, відкритість, здобутки та унікальність), Центр вбачає суть своєї стратегії в тому, щоб розвивати власну цивілізаційну функцію.
«Поглинаючи інформацію, ми отримуємо факти. Отримуючи факти, ми шукаємо їхнє розуміння. Пояснюючи факти, ми пізнаємо їхній сенс. Із сенсу отримуємо рішення. Рішення втілюємо в дію» (О.А.Панченко).
Події та факти з історії нашого Центру вже гідно оцінені, а майбутнє буде таким, яким ми його створимо.
Успіхів усім нам!
